Хронологія подій 18.12.2011. Доїзжаємо до села Великополовецьке, моніторинг ситуації навколо, налагодження контакту із завучем інтернату, вивантаження апаратури та інструментів, 3х годинне очікування дітей з доволі специфічної вистави, до нас прориваються з вистави троє хлопців та беруться за інструменти (барабани, гітара, бас), після 30хв доволі успішних спроб грати – приходить час відпочити…що роблять 12-14 річні хлопці?? – звичайно йдуть на перекур і швиденько повертаються назад. Специфічна вистава закінчується і діти з вихователями починають заходити до зали. Всі розсілися, знайомимося, нас пам”ятають, показ відео-роликів про гру 4-7 річних дітей на різних музичних інструментах, показ відео-звернення музичних гуртів до дітей (”а нам казали, що це “сатанинська” музика” – задумливо, тихенько сказала старша дівчина – “ні, це не так” – без задуми відповів один з хлопців). “Ви хочете спробувати зіграти на інструментах?” – “ТААААК!”. Спроба захоплення інструментів пів сотнею дітей, беремо ситуацію під контроль. Вивчення самих простих збивок на барабанах та акордів на гітарах. Після доволі скептичного відношення до всього, що відбувається, найхуліганістіший контингент інтернату зацікавлюється та пробує пограти, після чого допомагає завантажити інструменти до мікроавтобусу та занести до класу привезені мішки з речима (дякуємо всім, хто приніс речі на концерт Distemper та просто передавав). Розподіл речей між дітьми, роздача іграшок та взуття, передача книжок до навчального класу. “А яким ви займаєтеся спортом?” – запитує один зі старших хлопців – “Фіз підготовка, турнік, бруси, відтискання, рукопаш, фріфайт…хочете тренуватися?” – “Так!” – “Не питання, почнемо з весни, а до того часу кинь курити, щоб хоча б кілометр зміг з нами пробігти”. Виїзджаємо з інтернату доволі пізно, ніж було заплановано, та їдемо до друзів з дитячого будинку у Кривошиїнцях (було пізно, тому пограємо на інструментах наступного разу, обіцяємо!). Настільний теніс, мильні бульбашки, гра в “коней” та футбольний хаос в ігровій кімнаті. Прощаємося та виїзджаємо в напрямку Києва, але так, щоб заїхати до малих у Тхорівці хоч на 5 хвилин. Наша неочікувана, для дітей, нічна поява, залишаємо ігри, мультики, взуття, одяг братві та продовжуємо шлях до Києва. Завдяки контакту з космосом – другорядними дорогами виїзджаємо до Білої Церкви, традиційна зупинка на точці з булочками та чаєм…і ми вдома!
Дякуємо всім за цю поїздку! Було дуже круто!
